Зірка Playboy, модель та колишня співачка Даша Астаф'єва показала кадри з нової фотосесії, для якої позувала в образі слов'янскої богині Мари на фоні пейзажів Київщини.
Незадовго до цього Даша, яку зараз рідко побачиш у чомусь окрім спортивок та легінсів, порадувала шанувальників відео бекстейдж з фотосесії, де вона постає у різних романтичних та жіночних сукнях. Детальніше у нашому матеріалі...
Цього разу Астаф'єва постала перед камерою в образі богині Марени, що пов'язана із сезонними ритуалами смерті і воскресіння природи, а також із потойбіччям та ніччю.
Даша позує босоніж, у вишитій довгій сорочці з серпом в руках у кукурудзі та на тлі річки. Із аксесуарів на жінці традиційні українські пояс та чорна криза – шийна прикраса у вигляді широкої стрічки, виготовленої з бісеру, нанизаного на нитку. Являє собою святковий округлий комірець, що спускається на плечі. Також Даші Астаф'євій зробили яскравий макіяж, а волосся заплели в колоски.
Вона приходила на виднокóлі зимної осени. Мала коси чорні, як небо лютневої ночі. А шкіру білу, як снігову ковдру, але не настільки, аби осліпити. Бо ж вона не завдає шкоди — вона проводить нас між світами. На всіх чекає ця стріча. Марена всім подасть руку.
У багатьох вимірах, у тому числі й у старослов'янському, є міт одвічного повторення. Наші предки вважали, що зима — це смерть, але за нею неодмінно приходила весна, відродження. Це все частини циклу.
Тому Марена ні хороша, ні погана, ні зла, ні добра — як Праматір — усе в ній. Марена любить тих, хто володіє силою. Власне, може цією силою наділити. І тільки ми здатні скерувати її. На місію. На захист.
"У нашому з вами випадку, на захист від імперських вошей — росіян. Це ті, хто асболютно несправедливо, й своєчасно пришвидшують зустріч наших воїнів у межисвітті. Звідки в болотяних береться оця впевненість у тому, що вони мають право відбирати наші життя, нищити, виїдати, мучити, шматувати, втручатися в наші долі? «... в боженята пнуться»! Думають, багато можуть. Але українці ще від світанку землі були зароджені незнищенними. Ви тільки зупиніться і згадайте, через що ми пройшли. Ви тільки усвідомте, що ми переживаємо зараз. На жаль, і тут прослідковується циклічність історії й самого життя. Проте нам нічого більше не залишається, окрім як взяти до рук чорний серп, й відсікти сумніви, відсікти страх. Бути тими, хто береже свою землю з усіх сил, й з усіх своїх можливостей. Пам'ятайте, зима потрібна для того, аби ми відродилися у новій весні. Адже після кожної темряви, обов'язково приходить світло",
